* * *
В надменном сердце - сух, цветенья, срок...
И мир его оазисов - убог.
Не воспылает заревом - рассвет...
И звездных таинств, у любви надменной,- нет.
Там стылая зима, и нет - весны...
Оно не отдает, ему - должны...
Оно бесчувственно - к чужим мечтам…
Всё злато мира - лишь к его ногам.
И в меркантильности своей, не зная мер-
Всё ценит, лишь: на_ощупь, на_замер...
В каратах взвесит - и росы брильянт...
А в солнечном тепле - найдет изъян...
Луна, что серебрит - небесный креп,
Ему светильником - покажется, сквозь склеп...
Так мрачно... где душа - беззвучием почит..
Вне сердца доброго и искренность - молчит...
16.04.2008г.
Людмила Солма,
Москва, Россия
член МГО Союза писателей России, Творческого клуба «Московский Парнас», РОФ содействия развитию современной поэзии «Светоч»
«...ПОЭЗИЯ, как мы все понимаем – НЕ ТОЛЬКО <глаза, да слух> РАДУЕТ,
НО И НАПРЯГАЕТ - МЫСЛЬЮ, а иначе какой от неё прок?
разве только - витиеватость <кустистого> стихоплетства.» (Revaty Alrisha, из письма "Амстердам августа 02-го...")
Прочитано 4996 раз. Голосов 7. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Spasibo vam za chudesnoe stixotvorenie. Ochen ponravilos!! Комментарий автора: Spasibo i Vam za otklik
Cветлана Касянчик
2008-04-19 00:17:53
Прекрасно, глубоко и немногословно.
Людмила, один вопрос: нужно ли в самом деле выделять "цветенья" запятыми? Кажется они только путают читателя. Комментарий автора: я думаю, что это не столь принципиально (sorry, не так уж я сильна в родной пунктуации - рука сама порой ставит, куда мои премудрые умозаключения и не поставили бы:-) смею Вас заверить, что в черновой записи этих запятых нет, они появились спонтанно/бездумно невольно/ при публикации - буквально в последний момент перед нажатием значка "опубликовать"... да так и "прижились" видно... подумаю над Вашими словами, может и стоит убрать эти запятые... спасибо - за вдумчивое прочтение.
Инна Радужная
2008-04-19 12:24:00
Людмилочка, очень тяжело от воих слов.
Надежды нет, увы... Комментарий автора: Инночка, надежда всегда есть - вера в неё бывает слаба... иной раз. А насчет того, что нам тяжело бывает общаться с такими людьми - это уж точно. Но, и им самим, наверное, не лучше нашего - с холодной пустотой в душе и сердце?! А потом ведь "и по делам" нашим "и воздастся"... рано или поздно, но все это начинают понимать... хорошо бы не поздно... для души любого и каждого - здоровее это понимание. Духовная опустошенность "надменных сердец" - страшная болезнь...
Как тебе живется, дружочек?! давно от тебя ничего не было... пиши, я тебе всегда рада. Всего-всего тебе самого доброго!
Марина Н.
2008-04-19 14:45:27
В стихотворении изложены неприложная истина. Как много меркатильных и эгоистичных людей, особенно в настояшее время. Но даже их Господь силен изменить. Им бы только душу Ему открыть ... Комментарий автора: Мариночка, дорогая...
"непреложность истин" порой слишком громко звучит... я в последнее время стала задумываться о "громкозвучности некоторых слов"... в стихе горькое сетование на "правду" жизни... ведь и "надменность сердец" даром не проходит... они прозревают в одночасье личных печалей... и не приведи Господь, если это уже поздно - прежде всего для них самих... горьким бывает осознание и расскаяние, но многие так и не меняются - еще больше ожесточаясь... тому, к сожалению немало примеров. Господь-то силен... - да все ли Его слышат...
Как вы там поживаете?! Как здоровье мужа и мамы? надеюсь, более менее благополучно. Храни Вас Господь! и здоровья всем вам - в благополучии добрых надежд!
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
